ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2010 р. 35/290
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кравчука Г.А.,
суддів: Мачульського Г.М., Шаргала В.І.
за участю представників сторін:
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційне подання
Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради
на рішення господарського суду м. Києва від 13.06.2008 р.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАСКО"
до 1. Київської міської ради
2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міськдержадміністрації)
про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "ПАСКО" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради і Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міськдержадміністрації) та просило: - визнати за ним право на оренду земельної ділянки площею 0,1446 га для станції технічного обслуговування та автомийки на Кудрявському узвозі, 10а у Шевченківському районі м. Києва згідно з проектом землеустрою; - визнати укладеним договір оренди земельної ділянки в запропонованій товариством редакції, яка підписана останнім та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типовому договору оренди землі, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. №220; - зобов’язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати цей договір оренди земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі доручення Київради на замовлення позивача ПП "Смерічка" розроблений проект землевідведення вищезазначеної земельної ділянки. Позивачем також отримані всі необхідні Доповідач: Шаргало В.І.
погодження, проект договору направлений міськраді, підготовлено проект рішення Київради, який передано на розгляд постійної комісії з земельних відносин, однак Київрада зволікає з вирішенням питання про надання позивачеві названої земельної ділянки в оренду.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.06.2008 року (суддя Літвінова М.Є.), позов задоволений, за ТОВ "ПАСКО" визнано право на оренду вищезазначеної земельної ділянки, визнано укладеним договір оренди земельної ділянки в запропонованій позивачем редакції, зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати цей договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Заступник Генерального прокурора України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 13 Конституції України, ст. ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування вимог подання прокурор наголошує на тому, що рішення про передачу в оренду позивачеві спірної земельної ділянки Київрадою не приймалося.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника міськради, прокурора , розглянувши матеріали справи та доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом встановлено, що на підставі доручення Київради від 02.04.2003 року №225-КР-9245/2 на замовлення позивача ПП "Смерічка" розроблений проект землевідведення вищезазначеної земельної ділянки. ТОВ "ПАСКО" отримані всі необхідні погодження, в тому числі і позитивний висновок землевпорядної експертизи. Зазначені документи передані Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради. Цим Управлінням у відповідності до вимог Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві підготовлений проект рішення Київради "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАСКО" для станції технічного обслуговування та автомийки на Кудрявському узвозі, 10а у Шевченківському районі м. Києва". Зазначений проект рішення завізований начальником управління правового забезпечення секретаріату Київради, однак протягом 9-ти місяців проект не виносився на засідання Київради.
Листом від 08.04.2008 року ТОВ "ПАСКО" звернулось до Київради з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки, додавши при цьому підписані товариством екземпляри проекту договору оренди, однак у визначений законом строк відповідь не надійшла.
Відповідно до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 р. №457/1867 "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві" Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) готується проект рішення міськради про надання земельної ділянки в оренду. Обов'язок реєстрації договору оренди землі покладений на це управління.
З огляду на вищезазначене та з посиланням, зокрема, на норми ч. 6 ст. 123, ст. ст. 124, 125, 126, 152 Земельного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 6 , 20 Закону України "Про оренду землі", господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов’язки сторін у спірних правовідносинах.
На думку колегії прийняті у справі рішення цим вимогам не відповідають.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За змістом ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради – сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.
Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Таким чином, зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти такий договір за відсутності позитивного рішення Міськради з даного питання є порушенням її виключної передбаченої Конституцією України компетенції на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими ст. 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.
Згідно зі ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому колегія вважає, що постановлене у справі рішення підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що встановлені у справі обставини свідчать про наявність певних причин, за яких Міськрада у визначеному законом порядку не виносить на розгляд сесії Міськради питання про можливість укладення з Товариством договору оренди земельної ділянки, однак вивчення даного питання знаходиться поза межами юрисдикційної підвідомчості господарського суду, що дає підстави вважати про помилковість вибору Товариством способу захисту свого порушеного права.
Згідно зі статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 13.06.2008 р. у справі №35/290 скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
Суддя
Мачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.І.
